Afwul · Honorer · Of

Нарешті отримала свою чергову дозу Лондона. Найяскравіші враження:

1. Найрідше на вулиці можна почути правдиву британську англійську. Персонал у забігайлівках і готелях – здебільшого іноземного походження, між собою балакає по-своєму, а з клієнтами – з акцентом. Всюди купа туристів. Таке враження, що в Лондоні суттєво покращити можна будь-яку свою мову, тільки не англійську. Я розумію німецьку, французьку, італійську, російську, українську, потроху й іспанську з польською, але все одно – я не розумію арабської, китайської. Виникає бажання почати їх розуміти, щоб не почуватися ізольованою. Англійська тим часом відступає на задній план. Можу собі тільки уявити, як в такому дурдомі почуваються люди без знання іноземних мов.

2. Купа людей йде собі по вулиці і голосно співає. Мабуть, так собі знімають стрес. Тепер до мене дійшло, чому в англійських кліпах часто показують, як чувак/чувіха йде собі по вулиці, ігнорує всіх і собі співає. Це не просто прийом. Це дійсно так відбувається. Спочатку це мене шокувало. Хоча... Дивно, що я не помічала цього раніше. Можливо, це таки прийом, а людям сподобалось, і вони перебрали собі звичку з кліпів.

3. Мішанина народів. Ну просто "дружба народів" якась. Це, взагалі-то, класно. Іде якийсь індус з чувіхою, розмовляють собі чудовою британською, і починаєш розуміти, що він для неї – такий самий англієць, як і якийсь, скажімо, рудий. І вони собі любляться, а ти собі думаєш, блін, він же чорний, а вона біла. А їй нормально, бо навколо взагалі мало хто два слова нормально докупи зв'яже.

4. Страшенно смачні і дешеві фреші. Поблизу завжди знайдеться точка, де можна купити собі хоч літр екзотичного свіжого соку – дешевше, ніж у Києві! Києву до Лондона – як до Києва раком. Якби я там жила, я б кожен день випивала літр без проблем.

5. Відсутність молодіжних субкультур на вулицях. Може, я на цей раз не бувала у відповідних місцях, але мене дуже вразило, що за весь цей час не побачила ні готів, ні панків, ні емо, ну ні-ко-го (крім одного вилинялого панка і готичної парочки на фото). Мене це, чесно скажу, розчарувало. Якось це не по-лондонськи. Якось... скучно. На вулиці зустрічаються цікаві особистості, але якось це все зосереджено на моді, якось це все дуже плоско. Щодо зовнішності, то загальний рівень непоганий, але все одно всі дівчата як в уніформі – чорні легінси, суконка, чобітки, сумка, якась прикраса в волоссі. Все якось зрівнялося... Не знаю.

6. Повальний еко-маркетинг. Всюди пише, що м'ясо від корів, які вільно гуляли по галявині. Це, звичайно, класно, але якщо це єдиний прогресивний напрямок, який Лондон зараз може запропонувати світові, то не знаю. Якось він втрачає свої позиції. Або, можливо, інші міста встигли поцікавішати.

7. Дуже високий рівень вуличних артистів і музикантів. Найбільше вразив "пес"-гуморист. Бородатий такий чувак очевидно сидів на землі в коробці. На ній стояла така плетена псяча хатка. Чувак бородатий і загримований під пса з вухами. Голова виглядає з хатки разом з лапами. Лапами він час від часу махає (якимось механізмом). Біля нього мисочка типу як для їжі, але туди йому кидають гроші. І він собі приколюється зі всіх і всього. На жаль, не було як послухати довше.

8. Захоплення, з яким чувак розповідав про ляльковий театр.

9. Той факт, що ми, виявляється, випадково зупинилися в тому самому районі, як і в перший мій приїзд.